Р-394КМ: Радіостанція для Розвідгруп ГРУ

Від Львова до Луганська. Доки ви дочитаєте цей текст, приблизно стільки часу було необхідно військовій радіостанції Р-394КМ для надсилання тексту на 3000 символів. Радіус її дії коливався в діапазоні 150-1200 км. А сам текст надсилався групами по 5 символів (логічно, що в кодованій формі). 

Згідно інформації з відкритих джерел, такі послання могли включати від 12 до 167 груп на хвилину. Відтак, за простими підрахунками одержуємо максимальне значення у 835 символів/хв.

«КМ» була вдосконаленою моделлю іншої, дещо старішої її варіації — 394-К. Її виробництво припало на часи пізнього СРСР, відтак особливого впливу на Холодну війну станція справити не встигла. Хоча менш цікавою з цієї причини однозначно не стає.

Р-394-К

394-а складалася з п’яти окремих модулів, які разом дозволяли повноцінно функціонувати в умовах безлюдної місцевості та постійної загрози бути знайденими. Із важливих компонентів — це шифруючий та запам’ятовуючий пристрої. Відтак, можна було не лише закодувати повідомлення автоматично, але й зберегти ті, що прийшли. У якості джерела виводу слугували навушники.

Р-394-КМ

КМ мала телескопічну щоглу та антену. Також у комплекті з поясом-переноскою йшли додаткові батареї для живлення усієї апаратури. Однак, і ці «ретро-пауербенки» необхідно було заряджати, тому часто можна було побачити таку цікавинку, як ручний генератор ПЗУ-5М.

Пояс з батареями та ручний генератор.

Зараз в деяких магазинах трапляються дешеві китайські аналоги, які ледве можуть підживити старий телефон, однак цей ручний генератор видавав чесні 18 вольт. При тому, що його випуск датується чи не півстоліттям тому — 1974.

Деякі умільці з потугами видавали 60 вольт, однак навряд чи «найшвидша рука на Дикому Заході» втримає такі темпи обертів довше як півхвилини. Між іншим, подекуди подібні динамо-машини можна придбати з чужих рук в Інтернеті, тож не проґавте унікальну можливість.

Власне, з приводу Р-394КМ, про яку сьогодні мова, ви могли бачити пост вище. Подібні знахідки трапляються час від часу. Зокрема, одна з них була помічена буквально позаминулого року, проте лише в лютому 2020 оприлюднена у Твіттері одного з археологічних журналів.

Розкопки Давнього Риму вивели дослідників на новеньку радіостанцію не такого давнього Союзу. Ймовірніше за все, радіостанцію повинні були використовувати для стеженням за ядерною індустрією регіону (ядерний центр в Юліху і авіабаза в Нерфеніху, Німеччина), або для зв’язку диверсійної групи, котра б мала під час війни здійснити там диверсію. Цей «Стриж» (якщо не повторюватися з абревіатурами) виготовлений у 1987 і чекав на своїх шукачів у спеціальний герметичній упаковці. Відтак, навряд він був використаний за призначенням.

На кінець, трохи інших характеристик: вага станції становила понад 10 кілограмів, що в 30 разів важче від першого портативного радіоприймача масового виробництва (1954 рік). У свою чергу, працював «Стриж» у діапазоні від півтора до 13,5 мегагерц (із кроком 1 МГц). Для порівняння, частота передачі 4G інтернету сьогодні близько 2600 МГц. Отож, військова апаратура, звісно, важка (фізично й морально), але її простота гарантує надійність в екстремальних умовах війни.

Живучості радіостанції для розвідувальних груп військової розвідки додавала її модульнісь: кожен несправний елемент легко піддавався заміні.


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Tagged , , , , .

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *