Інженери Шпигунських Душ

Утаємничена та цікава, з присмаком інтриги та відчуттям небезпеки. Саме такою видається робота у розвідці для більшості громадян. У той же час самі державні служби, що відповідають за збір та аналіз інформації донедавна не мали ані можливості, ані часто бажання розкривати «внутрішню кухню». Ділитись історіями успіху та провалами. В наш інформаційний вік цей пробіл вже почали заповнювати кінематограф та перс-служби, що активно використовують соціальні мережі. Але довгий час головним джерелом інформації були літературні твори. Найбільш успішні автори нерідко самі мали стосунок до розвідки та спецслужб тому не перевантажували твори вигадками, натомість нерідко в художній формі зображали реальні події. Були випадки, коли художні твори ставали до того ж одним з елементів роботи спецслужб та розвідки. Через них суспільству доводили свій погляд на певні події, формуючи потрібне сприйняття в читацької аудиторії.

У цій статті назвемо кількох досить знакових авторів, чиї твори присвячені розвідці та спеціальним операціям. Розпочнемо звичайно з канонічного – Яна Флемінга та його серії книг про агента «на службі її королівської Величності» Джеймса Бонда.

Ян Флеминг против Вальтера Шелленберга
Ян Флемінг

Прізвище для свого персонажу, Ян Флемінг, як завзятий дослідник поведінки птахів, взяв з обкладинки книги орнітолога Джеймса Бонда.

В характері персонажа від поєднав ідеальні риси британського джентльмена. Служба на флоті, звання командора, розум та галантність, вміння гарно водити авто. Любов до цигарок, алкоголю та жінок. Будучі  сам під час війни офіцером військово-морської розвідки Флемінг знав про перебіг багатьох операцій, що додавало достовірності його творам. В характері свого персонажа він також намагався відобразити реальних прототипів одним з яких був авантюрист та агент Британії в радянській Росії Сидней Рейли, тройний агент, любитель жінок та азартних ігор югослав Душко Попов інші британці та навіть вкраплені риси, що певно належать самому автору.

Образ агента Бонда заклав своєрідну основу шпигунських історій та сприйняття «таємної війни» в части «війни холодної». Головним опонентом британця в решті решт, навіть якщо є «проміжні» виконавці, виступає радянське КДБ (виводячи, до речі з під удару Головне розвідувальне управління Генштабу ЗС СРСР- ГРУ, яке жодного разу не фігурує в творах). Офіцер КДБ, людина зі сталевими нервами, ідейно впевнена, яка мов робот виконує свою роботу не зупиняючись перед жодними моральними та правовими перепонами. Втім для читачів сформований образ героя, який завжди перемагає, отже громадян Британії можуть бути спокійними. Вони під надійним захистом. Доречи в самому КДБ досить пильно вивчались книги про британського суперагента.

Ще не були написані останні романи Флемінга, як світ побачили твори іншого, не менш обдарованого британського автора. Щоправда його стиль та романи були вже зовсім іншими. Фредерік Форсайт, колишній пілот британських ВПС та журналіст, залишившись без роботи вирішив нарешті написати роман, на який до того в нього не вистачало часу. Перший роман «День Шакала» – про спробу групи колишніх французьких офіцерів з терористичної організації ОАС вбити президента Шарля Де Голля, який на їх думку зрадив Францію приніс автору шалений успіх. Особливість твору, досконально описані факти з життя та взаємодії різних спецслужб Франції, методи роботи, мотиви та організацію терористів, нелегальні оборутки зі зброєю та канали її передачі в Європі. Все це автор дізнався під час своєї роботи журналістом і виклав в цікавому та захоплюючому романі. Сам твір не тільки досі є гарний путівником по спецслужбам Європи 60-х, але настільки досконало описана спроба вбивства президента країни стала дороговказом для деяких «послідовників». В 1995 році було вбито перм’єр – міністра Ізраїлю Іцхака Рабіна. Серед рече вбивці було знайдено перекладену Івритом книгу «День Шакала». Її також знайшли у Володимира Арутюняна, який намагався вбити президента США Джорджа Буша, під час відвідин ним Тбілісі в 2005 році. Надалі Фредерік Форсайт в своїх романах торкався теми «солдатів удачі» – найманців та їх спробі захопити владу в новоствореній африканській країні (роман «Пси війни»), тема, що була на слуху, про організації з колишніх членів СС («Досьє Одеса»). Всі вони засновані на реальних подіях, наповнені образами реальних людей, багато хто з них був сучасним політиком, або військовим для Форсайта. Відповідають на гострі політичні питання 60,70 років, показуючи їх таємний бік з точки зору спеціальних служб.

Фредерік Форсайт

В романі «Диявольська альтернатива» одним з головних героїв є син українського емігранта, який разом зі своїм товаришем кримським татарином, що емігрував до Канади, намагається скоює захоплення пароплава та організує вбивство керівника КДБ, аби привернути увагу світу до русифікації та поневолення України. Іноді акцент в його романах переноситься на «руки спеціальних служб» – силові підрозділи, як британська SAS залучена до руйнування ядерної програми Саддама Хусейна (роман «Кулак Аллаха»). В романі «Ікона» 1995 року Форсайт описує ймовірну ситуацію в Росії, де панує голод, розруха та поневіряння населення на хвилі яких до влади рветься шовінистичний лідер, який мріє оголосити війну всьому світу задля підняття величі своєї держави. В літературному творі це йому не вдається, адже на заваді стають агенти британських спецслужб у коаліції з прогресивними силами в самій Росії.

В романі «Месник» дається своєрідна відповідь критикам спецслужб, за те що проґавили напади терористів 11 вересня 2001 року. Останні романи письменника описують боротьбу з кіберзлочинністю та ісламськими радикальними угрупованнями.

Юліан Семенов. Творець радянського «Джеймса Бонжа» – штандартенфюрера СС Макса отто фон Штірліца Максима Ісаєва. Автор культового образу для всього радянського союзу (згадати хоча б численні анекдоти про супершпигуна) прожив хоч і не надто довге, але насичене подіями життя. Змінивши єврейське прізвище репресованого батька Ляндис на Семенов, Юліан відмінно закінчив Інститут східнознавства, де товаришував з майбутнім головою Служби зовнішньої розвідки Росії Євгеном Примаковим. Потім були численні відрядження, як журналіста до країн Азії, Африки, Латинської Америки. Враховуючи контроль КДБ (Першого головного управління) за журналістами міжнародниками, письменник напевне, мав координувати діяльність з офіцерами розвідки. У своїх творах, багато з яких були екранізовані, торкався як вже минувших подій («Діаманти для диктатури пролетаріату», «Сімнадцять миттєвостей весни») так і актуальних питань сьогодення («ТАСС уповноважений заявити»). В романі Експансія описав популярну в той час тему, начебто створених організацій колишніх членів СС  – «ОДЕССА», що перекликається з романом Ф.Форсайта. Окрім художніх творів Юліан Семенов прославився, як журналіст якому вдалось взяти інтерв’ю в Мадриді у відомого німецького диверсанта Отто Скорцені, що звільняв італійського диктатора Муссоліні з рук партизанів. Всі зустрічі з колишніми німецькими очільниками були відображені в документальних творах.

Певец невидимого фронта: как Юлиан Семенов придумал советскую разведку |  Статьи | Известия
Юліан Семенов

Маючи насичене життя, наче намагаючись повторити історії своїх персонажів, смерть Юліана Семенова так само оповита туманом версій та невизначеностей. За словами близьких, ще в 1989 році перебуваючи в Парижі на вечері на Юліана було скоєно замах. В 1990 письменник пережив інсульт в результаті якого майже не зміг говорити, та ходити. Хвороба ускладнювалась і через 3 роки Семенов помер в своїй квартирі в Москві. Багато колег і близьких письменника досі висловлюють думку, що Семенов ліквідували. Адже від забагато знав і через це проривався у ті сфери, де був не бажаним гостем.

Віктор Богданович Рєзун (літературний псевдонім – Віктор Суворов). Письменник, колишній офіцер радянської армії. Спочатку танкових військ, а потім офіцер ГРУ. Перебіжчик з «Соціалістичного табору» до «капіталістичної Британії». Актор художніх і документальних творів, які викликають безліч суперечок. Завдяки своїм поглядам на початок Другої світової війни де винуватцем називається СРСР та товариш Сталін, який готувався заздалегідь. Книгам про внутрішній світ радянської розвідки він нажив цілу армію ворогів. Щоправда і симпатиків у письменника Віктора Суворова не бракує. Багато в чому в автобіографічному романі «Акваріум» – він показав систему та принципи відбору до Головного розвідувального управління Генерального штабу. Книга «Спецназ» розкриває психологію, систему підготовки та відбору кадрів до структури, що є елітою спеціальних служб. Книга «Радянська військова розвідка» дає уявлення про структуру, організації та її діяльність і має актуальну інформацію враховуючи схожу організацію «військової розвідки» Росії нині.

Віктор Суворов

Письменника відрізняє детальний опис історичних подій, увага до маловідомих фактів та традиційний гумор який нерідко переходить в іронію. Якщо на початку своєї письменницької кар’єри автор багато уваги приділяв 30-м передвоєнним рокам («Вибір», «Контроль») то нині письменник у трилогії «Її ім’я було Тетяна», «Облом», «Кузькна мать» звертається до 50-х років і початку ядерного протиборства США та СРСР.

Будучи симпатиком України у війні з Росією, та маючи особисте негативне відношення, щодо офіцера КДБ при владі в Росії (ГРУ та КДБ завжди були структурами які конкурували і недолюблювали одна з одну), передрікає поразку Російській Федерації на Донбасі. У глобальному плані, він пояснює всю геополітичну діяльність РФ прийнятою на початку 50-х років в СРСР стратегією отримання контролю над світовими запасами нафти. Цим, між іншим, була викликана Афганська війна (як шлях до Ірану), підтримка Арабських країн в протиборстві з Ізраїлем та втручання в життя Африканських країн. Окрім трьох художніх творів (Контроль, Вибір, Змієїд), Суворов написав цілий цикл книг присвячених не лише повоєнній політиці та стратегії СРСР, але й його реальній підготовці, ініціації та участі у Другій світовій війні.

Автор: Олег Савченко

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Tagged , , , , .

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *